КЛАС УТІК З УРОКУ
- Крок 1. Стабілізація психологічного стану
- Крок 2. Педагогічне аналізування
- Крок 3. З’ясування справжньої причини
- Крок 4. Нормалізація ситуації
- Реакція вчителя, від якого втекли
- Зустріч учителя-предметника із класним керівником
- Наступного дня
Ваші дії на цьому етапі випливатимуть із розуміння справжніх причин, що зумовили певну ситуацію. Так, у випадку втечі з уроку, якщо вчинок був насправді імпульсивним, клас заслуговує на покарання шляхом, наприклад, позбавлення привілеїв (який із привілеїв втратити – дискотеки, екскурсії та ін. – клас може обирати сам).
У разі усвідомленого вибору має відбутися відверта розмова із класом і окремо з його лідерами (якщо саме вони були ініціаторами втечі). Можна розмірковувати про місце, що посідає навчання в системі життєвих пріоритетів вихованців, спираючись на узагальнені дані проведеної діагностики; про відповідальність і вибір – про те, що кожний вибір спричиняє певні наслідки, про які необхідно замислюватися. Для загострення дискусії рекомендуємо використовувати наведені далі прийоми.
Сумнів. Це прийом внесення сумнівів щодо висловлених ідей. Він дозволяє відкидати слабкі, непродумані висловлювання, запобігати спробам демагогічних виступів. Можливі такі фрази ведучого: “Чи так це?”, “Це все?”, “Чи ви певні у вашій тезі?”, “Звучить якось бездоказово”.
Проблематизація. Цей прийом полягає у пропозиції пояснити, обгрунтувати, довести висловлені твердження. Проблематизація, звісно, підвищує продуктивність, обгрунтованість висловлювань. Можливі такі фрази ведучого: “Обгрунтуйте вашу тезу”, “Що це все-таки означає?”, “Чому це так? Поясніть нам”.
Альтернатива. Ведучий висуває й обгрунтовує тезу, твердження, що суперечить висловлюванням учасників обговорення, акцентуючи увагу на можливості іншої точки зору, протилежного підходу, іншої думки. Цей прийом тренує вміння різнобічно аналізувати проблеми.
Доведення до абсурду. Використовуючи цей прийом, ведучий погоджується з висловленим твердженням, а потім робить із нього абсурдні висновки. У цій ситуації класний керівник легко може змінити її: “А якщо вчителі почнуть “тікати” з уроку? Уявіть, що всі вчителі школи разом кинули заняття заради цікавіших особистих справ”.
Якщо втеча з уроку була протестом проти набридлого предмета (а отже, і вчителя) або проти конкретних дій певного педагога, то класний керівник має діяти обережно й продумано для урегулювання проблемної ситуації. У цьому випадку він виступає в ролі посередника, який налагоджує взаємини між класом і конкретним вчителем. Роботу слід вести одразу за двома напрямками: з’ясування позицій з боку учнів і з боку педагога, проти якого спрямований протест. Далі необхідно організувати спільне обговорення проблеми, метою якого буде знаходження компромісного розв’язання проблеми, досягнення консенсусу. У випадку якщо протест стосується саме вас як педагога або особистості чи якихось ваших дій, необхідно максимально абстрагуватися від ситуації, щоб ваше самолюбство не заважало об’єктивному аналізуванню події. З позиції відстороненого спостерігача максимально неупереджено проаналізуйте проблему, що виникла, відокремте “зерно від стерні” (зрозумійте, у чому ви дійсно праві, а що варто змінити – у собі як в особистості, у своїй професійній діяльності, у взаєминах із шкільними вихованцями). Тільки після самоаналізування ви будете готові до щирої розмови із класом і вироблення спільного оптимального розв’язання проблемної ситуації.
Висновок. Алгоритм що ми розглянули, можна застосовувати й у разі виникнення інших нестандартних педагогічних ситуацій. Нагадаємо лише про відмінність педагогічного алгоритму від математичного: якщо в математиці алгоритм дає стовідсоткову гарантію результату, то в педагогіці, на жаль, не все є однозначним. Опановуючи будь-який педагогічний алгоритм, учитель повинен насамперед “пропустити його крізь себе” й застосувати по-своєму, творчо, щоразу звертаючись до своєї інтуїції та ставлячи собі запитання: “Чи доречно використовувати це тут і зараз?”
ЗНИК ЖУРНАЛ