Концептуальні положення технології проблемного навчання (за Дж. Дьюї)
- Дитина в онтогенезі повторює шлях людства в пізнанні.
- Дитина, як активний суб’єкт навчання, засвоює матеріал не просто слухаючи чи сприймаючи органами чуття, а для задоволення потреб у знаннях, які виникли у неї.
- Умовами успішності навчання є:
- проблематизація навчального матеріалу (знання – діти здивовані та зацікавленні);
- активність дитини (знання повинні засвоюватися із задоволенням);
- зв’язок навчання з життям дитини, грою, працею.
Цілі та завдання проблемного навчання:
- - набуття знань, умінь, навичок;
- - засвоєння засобів самостійної діяльності;
- - розвиток пізнавальних і творчих здібностей.
Під час проблемного навчання вчитель не повідомляє знання в готовому вигляді, а ставить перед учнем завдання (проблему), зацікавлює його, викликає в нього бажання знайти спосіб її розв’язання.
Методичні прийоми, які використовуються вчителем для створення проблемних ситуацій:
- - учитель підводить учнів до суперечності й пропонує їм самостійно знайти спосіб її вирішення;
- - зіштовхує протиріччя практичної діяльності;
- - викладає різні точки зору з одного і того ж питання;
- - спонукає учнів робити порівняння, узагальнення, висновки з ситуацій, співставляти факти;
- - ставить конкретні запитання (на узагальнення, обгрунтування, конкретизацію. логіку мислення);
- - визначає проблемні теоретичні і практичні завдання (наприклад, частково-пошукові або дослідницькі);
- - ставить дослідницькі завдання (наприклад, з недостатніми або надлишковими даними, з суперечливими даними, свідомо допускаючи помилки тощо).
Дослідницька діяльність є в повній мірі самостійним пошуком учнем розв’язання проблеми.
Технологія проблемного навчання сприяє не тільки набуттю учнями необхідної системи знань, умінь та навичок, але й досягненню високого рівня їх розумового розвитку, формування в них здатності до самостійного оволодіння знань шляхом власної творчої діяльності, розвиває інтерес до навчальної праці; забезпечує грунтовні результати навчання.