Цілі і завдання особистісно орієнтованого навчання:
? розвивати індивідуальні та пізнавальні здібності кожної дитини;
? максимально виявляти, ініціювати, використовувати індивідуальний (суб’єктивний) досвід дитини;
? допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися і самореалізуватися, а не формувати заздалегідь задані якості.
Особливості методики
Освітній процес будується на навчальному діалозі учня й учителя, який направлений на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому обов’язково враховуються індивідуальна вибірковість учня до змісту, вигляду та форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використовувати отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях, не заданих навчанням.
Оскільки центром усієї освітньої системи в цій технології є індивідуальність дитини, то її методична основа полягає в індивідуалізації і диференціації навчального процесу. Початковим пунктом будь-якої предметної методики є розкриття індивідуальних особливостей і можливостей кожного учня. Потім визначається структура, в якій ці можливості оптимально здійснюватимуться.
Технологія особистісного орієнтованого освітнього процесу припускає спеціальне конструювання навчального тексту, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистим розвитком учня під час оволодіння знаннями. Тільки за наявності дидактичного забезпечення, що реалізовує принцип суб’єктної освіти, можна говорити про побудову особистісно орієнтованого процесу.
Основні вимоги до розробки дидактичного забезпечення особистісно орієнтованого розвиваючого процесу:
? навчальний матеріал (характер його подання) повинен забезпечувати виявлення змісту суб’єктного досвіду учня, включаючи досвід його попереднього навчання;
? виклад зань у підручнику (вчителем) повинен бути направлений не лише на розширення їх обсягу, структуризацію, інтеграцію, узагальнення предметного змісту, але й на перетворення наявного досвіду кожного учня;
? під час навчання необхідно постійно узгоджувати досвід учня з науковим змістом знань, які пропонуються;
? активне стимулювання учня до самооцінної освітньої діяльності повинне забезпечувати йому можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження під час оволодіння знаннями;
? навчальний матеріал повинен бути організований так, щоб учень мав можливість вибору при виконанні завдань, розв’язанні задач;
? необхідно стимулювати учнів до самостійного вибору і використанню найбільш значущих для них способів опрацьовування навчального матеріалу;
? при введенні знань про прийоми виконання навчальних дій необхідно виділяти загальнологічні і специфічні предметні прийоми навчальної роботи з урахуванням їх функцій в особистісному розвитку;
? необхідно забезпечувати контроль і оцінку не тільки результату, але головним чином процесу навчання,. тобто тих трансформацій, які здійснює учень, засвоюючи навчальний матеріал;
? освітній матеріал повинен забезпечувати побудову, реалізацію, рефлексію, оцінку навчання як суб’єктної
діяльності.
Позиція вчителя
? ініціювання суб’єктного досвіду навчання;
? розвиток індивідуальності кожної дитини;
? визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини.
Позиція учня
? вільний вибір елементів навчально-виховного процесу;
? самопізнання, самовизначення, самореалізація.